ДОГОВІР або угода, контракт (англ. agreement; contract) — домовленість двох або більше сторін (громадян або юридичних осіб), спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Д. нерідко називають також зобов’язаними правовідносинами, що виникли із Д., або сам документ, в якому вони виражені. Суб’єкти господарювання у фармацевтичній галузі (виробничі, оптові, аптечні, науково-дослідні, навчальні тощо) у процесі організації та здійснення господарсько-фінансової та соціальної діяльності вступають у різноманітні правовідносини з іншими суб’єктами, які потребують оформлення зобов’язань у формі Д. До сфери господарських відносин належать господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Є відносини, в які вступають фармацевтичні та аптечні підприємства постійно (напр. Д. купівлі-продажу або поставки як готових лікарських засобів, так і основних допоміжних речовин та матеріалів для їх виробництва, Д. оренди приміщень для аптек, транспорту для перевезень фармацевтичних товарів, Д. колективні та трудові, Д. про матеріальну відповідальність окремих осіб або групи (колективу) тощо. Деякі господарсько-правові відносини у фармації використовуються лише окремими підприємствами або вкрай рідко (напр. Д. зовнішньоекономічний при експорті або імпорті лікарських препаратів, Д. на одержання кредиту (позички), Д. лізингу, Д. міни, Д. прокату, Д. юридичного обслуговування тощо). При цьому фармацевтичні та аптечні організації виступають одночасно як споживачі та як виробники та постачальники продукції, товарів і послуг, використовуючи не заборонені законодавством види договірних зобов’язань. Установлення, зміна або припинення прав та обов’язків суб’єктів діяльності у фармації базується на використанні діючих загальних норм законодавства. Д. можуть бути односторонніми, двосторонніми, багатосторонніми та змішаними, відплатними або безвідплатними, а за формою — прості, що завіряються нотаріально, або такі, що підлягають державній реєстрації. Зміст Д. становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Д. укладається шляхом пропозиції однієї сторони (оферти) укласти Д. і прийняття пропозиції (акцепта) другою стороною. Д. може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги до нього не встановлені законом. Ціна є істотною умовою господарського Д. і встановлюється за домовленістю сторін або з урахуванням регулювання уповноваженими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування й зазначається у гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті зі сплатою його у гривні за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Ціни у зовнішньоекономічних Д. (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Зміна ціни в договорі після його підписання не допускається. Д. набуває чинності з моменту його укладення й підписання сторонами або нотаріального його посвідчення, або державної реєстрації тощо. Д. є укладеним за місцем проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти Д. Він може укладатися на біржах, аукціонах, конкурсах тощо. Терміном його дії є час, протягом якого сторони можуть реалізувати свої права і виконати обов’язки, визначені Д. Він є обов’язковим для виконання сторонами. Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, поручительством, гарантією, заставою, завдатком або іншими видами забезпечення виконання зобов’язань. Закінчення терміну Д. не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Д. Зміна або розірвання Д. допускається лише за згодою сторін, судом або у випадках, установлених Д. чи законом. Зміна або розірвання Д. відбувається в тій формі, що й підписання Д., якщо інше не встановлено Д. чи законом. Д. або окремі його пункти, які не відповідають нормам законодавства, визнаються зайвими, недійсними. Спори вирішуються сторонами шляхом переговорів або в судовому порядку за участю державної виконавчої служби. Розрізняють публічний Д., в якому одна сторона взяла на себе зобов’язання здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля лікарськими препаратами, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). При цьому забороняється надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення Д., крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Якщо умови Д. встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, Д. може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого Д. в цілому, такий Д. називається Д. приєднання. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Попереднім вважається Д., сторони якого зобов’язуються протягом певного терміну укласти Д. у майбутньому (основний Д.) на умовах, установлених попереднім Д. Д. про наміри (протокол про наміри тощо) не вважається попереднім. Д. на користь третьої особи є Д., в якому боржник зобов’язаний виконати свої обов’язки на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в Д. (напр. Д. страхування життя, Д. вкладу на ім’я третьої особи тощо). Міжнародні Д. поділяються на двосторонні та багатосторонні, відкриті та закриті. Можуть мати преамбулу та додатки. Міжнародні Д. підписуються, парафуються, ратифікуються та вступають в дію після опублікування (промульгації) або обміну ратифікаційними грамотами, або передавання на зберігання депозитарію чи ООН. Дія міжнародного Д. закінчується згідно з його умовами, достроково — при погодженні сторін, денонсацією або анулюванням. Діяльність суб’єктів господарювання, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою, називається зовнішньоекономічною, а Д. — зовнішньоекономічним Д. або контрактом. Д. письмовий між власником підприємства (уповноваженим ним органом) та трудовим колективом підприємства називається колективним Д. (див. Договір колективний). Угода між працівником та власником підприємства (уповноваженим ним органом) чи фізичною особою щодо прав та обов’язків сторін у процесі виконання робіт називається трудовим Д. або контрактом трудовим (див. Договір трудовий).
Господарський кодекс України (від 16.01.2003 р. № 436-ІУ) (режим доступу Інтернет http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=a&find=1&typ=21); Кодекс законів про працю України (від 10.12.1971 р. № 3325-УІІ) (режим доступу Інтернет http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=a&find=1&typ=21); Універсальний словник-енциклопедія / Гол. ред. чл.-кор. НАНУ М. Попович. — К.–Львів, 2001; Цивільний кодекс України (від 16.01.2003 р. № 435-ІУ) (режим доступу Інтернет http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=a&find=1&typ=21).